1 вересня вже вшосте стартувала Всеукраїнська велоестафета “Спорт для всіх єднає Україну”. Метою акції є консолідація українського суспільства навколо ідеї єдності України, його оптимізації, виховання всебічно розвинутої, гармонійної, здорової людини.
Цього року велоестафета тривала з 1 по 10 вересня. Їхали ми тогорічним маршрутом: Чернівці-Івано-Франківськ-Ужгород-Львів-Луцьк-Рівне-Тернопіль-Хмельницький-Вінниця-Житомир-Київ. Початок вересня видався холодним і дощовим, тому деякі етапи ми чемно їхали в автобусі. Перший етап (Чернівці-Івано-Франківськ) проїхали всю дистанцію (120 км) з Снятина в Івано-Франківськ. Наступні два дні їхали мало. На Ужгород десь 20-30 км, що пов‘язано з погодою та невдалим графіком. До Львова – кілька кусків, в сумі десь 80 км. Четвертий етап, що проходив через Радехів на Луцьк – проїхали весь. В Радехові знову нас гостинно пригостили булочками та йогуртами :-). Наступного дня, проїхав тільки до Рівного, бо був сильний дощ. Приблизно за 20 км до Рівного нас заганяли в автобуси, та я вирішив доганяти Богдана та Славіка, які поїхали на перед. Правда так і не догнав, занадто вони швидко вкручували. В Рівному пообідали і нас повезли на базу, що знаходилася недалеко м. Дубно. П‘ятий етап проїхав весь. Причому, з Кременця в Тернопіль поїхав знову в відрив з Богданом. Вкрутили середню швидкість десь під 36 км/год. Шостий етап їхав весь в автобусі бо лило як з відра. Правда знайшлося кілька екстремалів, які їхали з Хмельницького на базу, що біля Летичива. На тій базі було дуже холодно, а наш представник – Семен, взагалі цілу ніч спав під якимись покривалами бо лишився без ліжка.
Дорога до Вінниці запам‘яталася як “голодна дорога”. По маршруту ми заїхали в Жмеринку, де судячи по часу якраз мав бути обід. Але тут нам показали танець бойового гопака і помахали ручкою, сказавши – “в Вінниці вас чекає обід..”. Голодні і злі ми покрутили далі. Ночували ми знову за містом в Коцюбинському. На дев‘ятому етапі їхали всю дистанцію. Перед самим Житомиром був завал, де найбільше дісталося Жені з Чернівців (отримав кілька швів на обличчі, бо їхав без шолому) . Жили за містом в турбазі-казармі. Поселили нас по 15 чоловік в кімнаті. Та не зважаючи на це, найбільше пригод наш Петя зробив саме тут :-D. Останній день велопробігу їхалося спокійно і без всяких пригод. Близько п‘ятої години ми вже були в Пуща-Водиці. Нарешті нас поселили в нормальний готель, де можна було навіть телевізор подивитися.
В суботу, 11 вересня ми поїхали на майдан, де капітанам роздали наші грамоти і подарунки. Після чого ми запакувалися в автобуси і поїхали назад додому.
Загалом, цьогорічний велопробіг пройшов в спокійнішому темпі ніж попередні роки. Середня швидкість на етапах була в районі 30-32 км/год. Можливо тому, практично не було завалів чи відставань в пелотоні. Мій велокомп‘ютер показав, що накрутив я 975 км. На рахунок проживань\харчування\пайків цього року було гірше. Надіюся, що на наступний рік, керівництво пробігу трохи поміняє маршрут , щоб велосипедисти змогли всю дорогу проїхати на своїх байках і оминали міста, де не дають їсти.
P.S. Фото з велопробігу тут
Кілька слів про пробіг є на rest.if.ua
Відео, яке знімав Ярик завантажене на youtube.com

Теги: , , ,