Ми таки це зробили!
Мрія про проходження Чорногірського хребту була в мене вже давно. А після невдалої спроби 2 роки тому вона стала ще актуальнішою. Багато було ідей як ми будемо його проходити та зупинилися на маршруті, яким вже колись йшли. З Івано-Франківська до с. Дземброня добралися на авто. 2 години пішло на дорогу до Верховини (точніше до повороту на Ільці) і ше година на останні 13 км до Дземброні. Десь близько 8 години ми стартували. До сутінків встигли вийти до підніжжя Вухатого каменя і розкластися. Олег, Коля та Славік їхали другою машиною і приїхали вже в темряві. Ми зустріли їх біля кошар і привели на місце ночівлі.
Суботній ранок був просто вражаючий. Ми прокинулися на висоті хмар :-). Гори перемішалися з хмарами а зверху світило яскраве сонечко. Поснідавши ми зібралися і пішли. Через пів годинки ми вже були на водопадах. Водичка була просто суперова… Далі був досить складний підйом на Вухатий камінь, з якого на г. Піп-Іван реально зайти за 55 хв. (сам перевірив :) ). Обходивши залишки обсерваторії ми пішли хребтом. Буквально за пів години погода кардинально помінялася і почалася гроза. Дощ лив як з відра а блискавки били, таке враження, що за кілька метрів від нас. За кілька годин під такою непогодою ми добрадися озера Бребенескула, де і розклали намети. Як виявилося в декого з нас (зокрема і в мене) були мокрі рюкзаки відповідно було мокре все, що знаходилося в них.
Зранку знову погода зробла подарок вже в вигляді яскравого і теплого сонця. Ми висушили свої речі і вирушили далі. Через кілька годин ми вже були на Несамовитому. Тут Коля та Олег пішли на Заросляк бо Олег підвернув ногу і не міг далі йти. Погода знову портилася. Трішки змокнувши ми добралися до підніжжя Петроса, траверсуючи Пожежевську та Говерлу. Наступного дня був омріяний Петрос та дооовга дорога до с. Ясіня. На вокзалі, ніби спеціально для нас, поїзд трохи запізнився і ми запакувавши вже досить вимучених себе та багаж в потяг поїхали домів,
В Фотоальбомі є фото з подорожі

Теги: , , , ,