Любомир Випасняк

Останнім часом все популярнішим стає їзда на велосипеді по пересічній місцевості, так зване крос-кантрі (Cross-country або XC). А в нашій країні, зокрема в Івано-Франківську, його розвитку сприяють навіть дорожні служби, які вперто не ремонтують дороги і сміливо пересаджують з пересічної місцевості велосипедистів прямо на асфальт. Бо він в деяких ділянках сміливо претендує на найшикарніші траси для гірського велосипеду. Мабуть під вплив дорожних служб попав і я :) бо, як згадував, в попередніх статтях купив собі мтб-велосипед.
Щоб велосипед не простоював я пробував себе ну і його в змаганнях. Після другого етапу змагань в Хом‘яківці Дмитро Миколайович Бондаренко (велоклуб “Старт”) рекомендував мені поїхати на Перший відкритий Чемпіонат України з гірського велоспорту серед любителів та ветеранів у гонці крос-кантрі 2010. Після зваження всіх “за і проти” я таки вирішив поїхати. І хоч в останній момент з всіх бажаючих залишився тільки я, вирішив не відступати.
Попередньо, ознайомившись з картою гонки
та набором висоти на колі
я чесно кажучи, трохи був в шоці. 290 м на 4 км набору висоти… вже не міг дочекатися, щоб побачити цю трасу.
Отже, 5 червня 6.10 ранку виходжу з поїзда з великою сумкою з ровером та не меншим рюкзаком в Києві. Прямо на вокзалі збираю велосипед, сідаю і прямую в напрямі бабиного Яру. На проспекті Перемоги бачу велосипедистів які прямують в тому ж напрямі. Приєднуюся до них. Як виявилося пізніше, там їхав Сашко з Сум та кілька майбутніх переможців серед ветеранів з Сум та Харкова. Приїхавши на місце вони зразу поїхали трасу дивитися. Я залишився щоб перевдягнутися. Перевдягнувшись, поїхав також на трасу. Спочатку трохи блудив, бо позначок ще не було. Але таки добрався до першого спуску. З якого рішився з‘їхати аж за 3 разом :[. Половину спуску несе разом з зажатими тормозами.. за половиною відпускаю … і на самому низу виявляється болото ще й поворот … звісно мене ложить на бік. Встав, ніяких травм/поломок сідаю і їду далі. Ще трохи поблудивши так і не натрапив на трасу поїхав на місце старту/фінішу. Далі трохи відпочивав, реєструвався, спілкувався з учасниками потім ще раз з хлопцями з Giant поїхав дивитися трасу. Проїхавши пробнік, зрозумів що трек, який був на малюнку це нічо в порівняні з трасою. Три спуски з яких я не з‘їжав (після падіння було сташнувато) і один підйом, який не міг виїхати (як виявилося на нього всі вибігали) – вот яка була траса.
Старт. Починаю гонку десь майже в кінці. Попереду 6 важких кіл тому і не стараюся дуже вкручувати. Думки – тільки б проїхати. Перший спуск – зношу веліка. Доганяти – людей вже не видно тільки ззаді ще трохи велосипедистів. Їду вже своїм темпом і ніде не рипаюся. Знову спуск – зношу.. Підйоми їду. Останній закручений спуск + підйом – біжу. Схожим чином проходить і 2 коло, правда ближче до фінішу мене вже обганяють Зубченко, Набока, Петров Шевченко і ще кілька лідерів. На 3 колі наважуюся з‘їжати з тих спусків.. і УРА! всі 3 підкоряю! Четверте коло ще легше проходить! Та, нажаль чи на радість, то було останнє коло. Лідери вже проїхали 6 кіл тому воно стало для мене останнім :(.
Після фінішу останнього учасника вивішують результати.. шукаю себе десь в кінці.. нема..нема.. 28! з 46! Досить не погано! Правда в остаточному протоколі я піднявся на 1 позицію ставши 27 але і учасників стало 37. Тим менше задоволений!. Досвід отримав сильний. Зрозумів що для гонок XC простої підготовки шоссе мало, потрібно вміти грамотно їздити також і підйоми і спуски. Тому буду тренувати цю техніку. Також побачив що контактні педалі мтб.. це також не контакти шоссе. Кілька разів не получалося защолкнутися поскільки своїх немав, то позичив в друга на гонку.
Загалом дуже задоволений. Не кожен день є можливість поїздити з такими “моторами” як Зубченко, Набока, Петров, Шевченко, Головацький, Турк. Останнього добре знаю з велопробігів. Дуже радий за тебе Славік! Ще трохи відео фото та результатів змагань далі.. До нових стартів!
Результати змагань тут.
Відео з гонки:
Фотки можна переглянути в фотогалереї.
А фотозвіти по змаганнях від фоторепортерів та учасників тут.